Я веду свої заняття згідно Гарвардського дослідження🔗, що виявило, що приватне активне навчання переважає  аудиторне за кількістю отриманої інформації та фактичних навичок. Для того, щоб втілити активне навчання, я веду мої заняття найбільш динамічним чином, захоплюючи увагу учня краще за будь-які соцмережі (і це не моя заява, а думка🔗 одного з моїх студентів), мотивуючи учня говорити не менше за мене, розбираючись з математичними концептами вголос під моїм наглядом. 

Першочергова моя риса, яку одразу помічають мої учні – мій вік, 20. Це означає, шо я можу просто встановити зв’язок, викликати довіру та симпатію у підлітків, з якими я займаюсь – особливо тими, хто не вчиться достатньо добре і звинувачує в цьому “старих і невдоволених” вчителів. З чим я, найчастіше за все, не погоджуюсь – я дуже надихаюсь досвідченими освітянами! В кінці-кінців, я змішую свою дружність, гумор, достатню кількість авторитету та найвищий рівень взаємоповаги з учнем.

“Плани – марні, та планування – незамінне” –  я часто гадаю, що це правдива цитата стосовно репетиторства. Вчити підлітків – не зовсім прямолінійний процес. Залежачи від настрою, розумового “туману” та попереднього досвіду з темою, учень може пробігти багатогодинний параграф з легкістю; на інший день він/вона може забути табличку множення, вивчаючи матаналіз. Я завжди прагну до творчого і гнучкого підходу до кожного студента, забезпечуючи те, що ми рухаємось у відповідному темпі з його/її стилем вивчення, характером та академічним рівнем.